75 років тому, 17 листопада 1944 року, угорське населення Солотвина сповістили про те, що чоловіків від 18 до 50-річного віку просять з'явитися на стадіон для реєстрації і подальшого виконання робіт з відновлення інфраструктури після завершення бойових дій. Замість цього людей етапували до м.Сваляви, а потім до сталінських таборів, звідки не повернулися додому, тобто померли 175 солотвинців.

Цю сумну подію угорці Закарпаття, а разом із ними учні нашої  школи, поминали 14 листопада. Уся школа проводжала ранком двох учнів-п'ятикласників Мункачі Флоріна і Уланова Роланда у супроводі громадського активіста Токара Карла (Котьо), які пройшли 129-кілометровий маршрут пам'яті жертв сталінізму. 16 листопада вони взяли участь у мітингу, який відбувся у Свалявському парку біля пам'ятника жертвам сталінізму. 

17 листопада на території Римо-католицької церкви біля пам'ятника жертвам сталінізму відбувся мітинг-спомин, присвячений цим подіям. Учні нашої школи у театралізованому виступі відтворили події тих років, коли угорцям шахтарського селища довелося відстоювати свої права і загинути за них на відстані багатьох кілометрів від своєї Батьківщини. Вони були етаповані на роботи, де страждали від голоду, холоду і нелюдських умов існування. Чатину з них відправили в Сибір у вагонах для перевозки тварин, де вони і загинули.

На очах багатьох учасників мітингу були сльозі жалю за пам'яттю загиблого батька, сина, чоловіка або нареченого, єдиною провиною якого було тільки те, що він народився угорцем. Ми склоняємо голову перед ними за ненароджених дітей, за нездійснене бажання, за нездійснене життя.

Метою пам'ятних днів було не дати забути теперішньому поколінню подій минулого. Нехай у кожній родині, яку спіткала ця подія із минулих років, 17 листопада запалює свічку пам'яті за тих, хто віддав життя за свою Батьківщину сьогодні, завтра і завжди.